Нещодавно Одесу вразила новина про те, що "приватизатори" десятків будинків в центрі Одеси відсудили у мерії 70 мільйонів замість тюремних термінів, які їм обіцяли. Така нахабність викликала подив, але не розлетілася у ЗМІ – можливо, тому, що за угодою стоять "батьки" міста. Depo.Одеса з'ясовував подробиці "приватизації" комунальної власності. Схема Смоляра Про те, що фірма "АРТ" незаконно забрала у міста 23 пам'ятки архітектури, в Одесі стало відомо ще на самому початку каденції колишнього мера Олексія Костусєва, восени 2010 року. Згодом цю угоду назвали "схемою Смоляра", на честь начальника представництва з управління комунальною власністю Одеської міськради (ПУКВ) Едуарда Смоляра ("правої руки" попереднього мера Едуарда Гурвіца). Оборудка полягала в наступному: представництво з комунальної власності уклало договір з вказаним ТОВ "АРТ", на підставі якого підприємство "поміняло" нежитлову будівлю на околиці міста, на вулиці Верстатобудівній, 12, загальною площею 6746,7 кв м з оціночною вартістю у 37 мільйонів гривень на 23 інших об'єкта в центрі Одеси, серед яких виявилися дуже "смачні" приміщення. За відповідне рішення депутати Одеської міськради проголосували 14 квітня 2010 року. Будівлю на Верстатобудівній обіцяли використати "для розміщення реєстраторів". Оскільки міськрада проголосувала за цю пропозицію напередодні виборів, які Едуард Гурвіц програв, а документу міни не було опубліковано на сайті міськради, то про угоду стало відомо пізніше, вже за часів наступного мера, Олексія Костусєва. Тоді, сім років тому, позиції бізнес-партнерів Едуарда Гурвіца були слабкі. Тож не дивно, що схема, за якими 23 будівлі та приміщення пішли в приватні руки, була розголошена, розкрита і навіть призупининена. Були названі і імена "бенефіціарів" та учасників схеми – зокрема ім'я бізнесмена Володимира Галантерника. Йдеться про непублічного, але дуже відомого в місті бізнесмена Володимира Галантерника, який на той час володів великою будівельною компанією "Прогрес-буд", афільованим з ним банком "Соцкомбанк" (який в 2008 році постраждав від кризи), а також низкою транспортних компаній "Південьтранс" та АТП "Південне". Вони були згодом продані, і на місці їхнього розташування, тодішній вулиці Маршала Жукова (нині – Небесної Сотні) побудований гігантський супермаркет "Сіті-центр". Тоді, у 2010-му, позиції Володимира Галантерника також були досить слабкими – принаймні, якщо порівнювати з нинішніми. Зараз, з приходом до влади Геннадія Труханова, вже нова будівельна компанія "Будова", пов'язана з Галантерником, отримує десятки ділянок під забудову у всіх без виключення районах міста. Зараз на тій же вулиці Небесної Сотні на площі вже 288 гектарів компанія разом з муніципальним комунальним підприємством "Міське капітальне будівництво" планує побудувати цілий мікрорайон. Крім того, ще за часів Гурвіца структурам Галантерніка був переданий ринок "Привоз". В матеріалах нинішньої справи про стягнення з Одеської міськради боргу (про це – нижче) вказані деякі подробиці тої угоди. "В результаті виконання договору міни, укладеного між сторонами спору шляхом підписання удаваних договору дарування та купівлі-продажу від 12 серпня 2010 р., ТОВ "АРТ" одержало 23 об'єкти нерухомості, а Одеська міська рада адміністративну будівлю за адресою: м. Одеса, вул. Верстатобудівна, 12, та різницю між вартістю об'єктів купівлі-продажу та адміністративної будівлі у розмірі 1 469 405,60 грн", - вказано в справі. Згодом з'ясувалося, фактична вартість будівлі на Верстаттобудівній складає не 37 млн грн, а лише 675 301 гривню. Тобто завищена в 50 разів. Справа набула розголосу. В 2011 році прокуратура порушила провадження проти "приватизаторів". За словами тодішнього першого заступника прокурора Одеської області Олексія Бебеля, колишній начальник представництва з управління комунальною власністю Одеської міськради (ПУКВ) Едуард Смоляр продав навіть Центральний РАГС Одеси на Рішельєвській разом з іншими будівлями в центрі. За словами прокурора, ПУКВ уклав з товариством з обмеженою відповідальністю міста фіктивну угоду, згідно з якою приватна структура за завищеною ціною "подарувала" місту нежитлову будівлю в історичному центрі Одеси. Натомість фірма отримала від міста 23 об'єкти комунальної власності, які були оцінені за дуже заниженою вартістю. 16 червня 2011 року Едуарда Смоляра затримали за ст. 191, ч. 5 Кримінального Кодексу (привласнення або розтрата майна шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах). Він був поміщений в СІЗО, стіни якого зміг покинути тільки за чотири місяці - 14 жовтня 2011 року.
Довести провину Едуарда Смоляра слідству так і не вдалося, оскільки всі рішення щодо продажу комунальної власності публічно ухвалили одеські депутати на сесії міськради. Справи були закриті, а в 2014 році Вищий господарський суд України визнав недійсним договір міни, укладений між Одеською міською радою та ТОВ "АРТ". Прокуратура через суд повернула частину об'єктів місту. Йдеться про нежитлові приміщення першого і другого поверхів, а також антресолі в будинку №55 по Великій Арнаутській; приміщення першого поверху і антресолі в будинку №22 по Катерининській, підвали і приміщення на першому поверсі в будинку №25 по Катерининській, частини першого поверх по Ланжеронівській, 21, приміщення першого поверху №40 по Грецькій, нежитлові приміщення першого поверху в будинку №12 по Рішельєвській, а також дві будівлі на Ланжеронівській, 8, та Рішельєвській, 4 (РАГС). Новий поворот На цьому скандальна історія не просто не закінчилася, а навтіь не призупинилася. Місто, якому, здавалося б, з боями повернули цінні будівлі, відразу ж почало передавати їх назад, в приватні руки. Причому, за певними ознаками, в ті ж самі приватні руки.
За час каденції Геннадія Труханова передача майна в приватні руки продовжилася. Так, влітку нинішнього року фірма "Сі коуст девелопмент" отримала три ділянки на пляжі "Ланжерон". Тепер приватник має 47 500 "квадратами" одного з улюблених пляжів одеситів на 10 років "для організації пляжного відпочинку підвищеного комфорту".
Згідно з даними Єдиного держреєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, підприємство належить одеситу Дмитру Шептікіну, а його основний напрямок діяльності - надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. За даними ресурсу YouControl, Шептікін є співзасновником громадської організації "Дитячо-юнацький футбольний клуб "Юніор-Спорт Одеса", а також – ТОВ "Гранд-Опера ". І "Сі Коуст Девелопмент", і "Гранд-Опера" створено зовсім недавно: в червні і жовтні минулого року відповідно. При цьому "Гранд-Опера", яка зареєстрована на Рішельєвській, 4, стала наступником на права власності Палацу одружень від ТОВ "Опера", який отримав його через низку фірм від "АРТу". Додамо, що кінцевими бенефеціарними власниками начебто є двоє громадян Кіпру. А, за даними ЗМІ, за цими всіма фірмами стоїть Володимир Галантерник. 70 мільйонів замість в'язниці ТОВ "АРТ", як тільки чиновники уникнули відповідальності, а будівлі частково повернулися місту, почав вести тяжби за компенсацію свого "збитку", якого начебто зазнав через "схему Смоляра". І ось, у 2017 році, суддя Господарського суду Одеської області Микола Нікіфорчук вирішив, що місто має компенсувати втрати приватного підприємця через... істотне погіршення стану адміністративної будівлі по вулиці Верстатобудівній, 12. Приватна структура, яка, за даними ЗМІ, через низку засновників пов'язана з групою будівельних компаній "Будова", а через них – з Галантеріком, стверджує, що у зв'язку з тим, що з 2010 року будівля взагалі не використовувалася, її технічний стан істотно погіршився. Тому місто має виплатити "приватизатору" 2,7 мільйона доларів або 70,2 мільйона гривень. Тобто по 400 доларів за кожен квадратний метр малоліквідної недобудови.
По материалам depo.ua
